Батькам

Батькам

Поради щодо стабілізації психологічного стану батьків та дітей, які

залишили свої домівки (квітень 2023)

Якщо хочеться додому

Під час війни багато родин змушені покидати свої домівки та рухатися у невідомість для пошуку безпечного місця для себе та своїх дітей. Прибувши на місце тимчасового перебування, батьки та діти стикаються з адаптацією до нових умов. Цей процес адаптації до змін, що настали, може проходити такі етапи:      

  1. Організація побуту для себе та дітей. На цьому етапі важливою є організація побуту та забезпечення базових потреб, орієнтація в просторі (що і де знаходиться, чи є гаряча вода, де буде спати кожен член сім’ї, де ми їстимемо, чи є посуд тощо), тому увага дорослих спочатку може бути спрямована саме на це, без активного усвідомлення того, що зміна (переміщення) вже відбулась.
  2. Відслідковування і зіткнення з відмінностями («не так, як вдома»).На цьому етапі  може виникати роздратування, розгубленість, швидка втома, апатія. У процесі порівняння відмінностей буття, приходить усвідомлення того, де ти є – не вдома.
  3. Ситуація невизначеності.Людина відчуває певну безпорадність та розгубленість, пов’язану із ситуацією невизначеності. З’являються питання на кшталт «що робити далі», «як надовго ми тут», «як бути зі школою та дитячим садком, що робити з роботою», «як продовжити лікування» тощо.
  4. Планування (короткострокове і довгострокове).На цьому етапі з’являються плани щодо короткострокових і довгострокових дій. Це пов’язано із тим, що відбулось орієнтування у просторі (де магазин, що потрібно для відвідування лікаря, де навчатимуться діти, як я працюватиму тощо), перевірка на досвіді, що ви перебуваєте у безпеці (повної або часткової відсутності загроз) – первинна адаптація.
  5. Асиміляція (інтеграція) досвіду.На цьому етапі актуальним стає проживання психотравмувального досвіду, який був пов’язаний із бойовими діями, розлученням із близькими та втратою звичного способу життя. З’являється опора на ресурси (як був пройдений цей шлях, з чим було складно, на що я опирався / опиралась, коли отримував / отримувала цей досвід, як я можу допомогти собі та іншим).
  6. Прийняття.На цьому етапі відбувається два процеси: перший – пов’язаний з проживанням подій, які пов’язані з війною, а другий – пов’язаний із прийняттям тих змін, які відбулись, та адаптації в нових умовах і пошук ресурсів.

Поради щодо стабілізації психологічного стану батьків, які сумують за домом

Перш ніж психологічно підтримувати дітей,  батькам важливо спочатку стабілізувати власний            психоемоційний стан.

 Рекомендації щодо стабілізації стану:

  1. Не звинувачуйте себе ні в чому (не поїхали раніше, поїхали не туди, чому поїхали, а не залишилися тощо). Запам’ятайте: під час війни будь-які прийняті вами рішення про безпеку вашої сім’ї, є правильними.
  2. Відслідковуйте негативні думки та виділіть собі час на них (техніка «Будильник»: я подумаю про це з 10.00 до 11.00, в інший час буду вільним/вільною від цих думок), переключайте себе на позитивні думки/спогади.
  3. Фокусуйтесь на позитивних спогадах, які є для вас підтримкою.
  4. Якщо відслідковуєте, що ви застрягли на якійсь думці, переключіть себе на просту дію (наприклад, помийте посуд, пройдіться, зваріть кави тощо).
  5. За можливості, підтримуйте спілкування з іншими людьми, не тільки смс-повідомленнями, а й за допомогою відеозв’язку.
  6. Відслідковуйте власне дихання: там де ви завмираєте – якщо ви затамували дихання або воно поверхневе – покладіть одну руку на живіт, іншу на плече та почніть дихати животом, таким чином, щоб рука, яка лежить на животі, почала підніматися.
  7. Дайте собі можливість прожити  емоції – спогади про дім, роботу, близьких, які залишись,  можуть викликати сум, тривогу, страх – дозволяйте собі ці почуття (наприклад, дайте собі можливість поплакати, посумувати).
  8. Реагуйте на свої потреби та намагайтеся їх задовольняти.
  9. Спогади про дім та бажання повернутись, побачити близьких людей, можуть викликати наступні тілесні реакції: тремор, труднощі із засинанням, прискорене серцебиття, спазми тощо. При цьому можна, якщо тремор – підсилити тремтіння (пострибати, потрусити руками тощо), якщо морозить – накритися ковдрою, якщо труднощі із засинанням – за дві години вимкнути перегляд новин, відслідковувати дихання, обійняти близьких, які поруч, зробити очима 8-ку тощо.
  10. Відслідковуйте негативні поведінкові реакції, наприклад, бажання дистанціюватися від усіх та ізолюватися; напади агресії, що спрямована на себе; вживання алкоголю, думки на кшталт “Нічого не має більше сенсу, я все втратила/втратив”, “Мене більше нічого не цікавить, я нічого не хочу робити”, “Я не зможу знайти роботу” тощо. Якщо вони є – формуйте нові ритуали та нові сенси (наприклад, долучайтеся до волонтерства, якщо немає змоги працювати, гуртуйтеся з однодумцями тощо).
  11. Обмежте перегляд новин, безперервне читання соціальних мереж. Виділіть час для новин та споживайте новини тільки з перевірених джерел.
  12. Виконуйте фізичні вправи, які допоможуть впоратися з напруженням та стресом (фізична зарядка, йога, прогулянки на свіжому повітрі).
  13. Якщо ви відчуваєте, що ваш стан не змінюється і вам важко з ним впоратись самостійно, вкрай важливо звернутись за професійною психологічною допомогою.

Поради щодо підтримки дітей, які сумують за домом

Перш за все, емоційний стан дитини залежить від емоційного стану найближчого оточення і про це важливо пам’ятати. Коли дитина ставить вам питання: «Коли ми повернемось додому», «Коли ми побачимо тата», «Коли я побачу друзів» тощо, – нормально не знати відповідь на них. Не давайте дітям обіцянок та інформації, в якій ви не впевнені.

Як підтримати підлітка:

– Поясніть дитині, чому ви зараз тут: «Тут зараз безпечно, немає бойових дій, тут можна нормалізуватися та обміркувати, як ми можемо допомогти своїй родині та своїй країні».

– Обговоріть разом, що сталося. Особливо акцентуйте увагу на тому, що близьким, які залишилися, буде спокійніше, коли вони будуть знати, що діти – у безпеці. Наголосіть, що Україна та світ робить все можливе, щоб війна закінчилася.

– Визначте час для новин та обговорюйте з дітьми те, що чуєте, якщо вони залучені до перегляду.

– Сприяйте спілкуванню підлітка з однолітками за допомогою відеозв’язку та в офлайні.

– Створіть простір для розмов, де б дитина могла поговорити з вами, поділитись занепокоєнням, поставити запитання. Вислухайте думку дитини, не критикуйте її висловлювань, не знецінюйте запитань та разом знаходьте на них відповіді.

– Відтворюйте домашні традиції та ритуали або створюйте нові: спільні прогулянки  або чаювання, спільне читання або перегляд кіно.

– Підтримуйте підлітка, коли він/вона ділиться переживаннями, може плакати, не намагайтесь одразу його/її зупинити, зарадити (уникайте висловлювань на кшталт «не плач, треба триматись», «не думай про це зараз», «припини про це говорити»  тощо), а запитайте, якої підтримки потребує дитина.

– Запропонуйте підлітку участь у групі психологічної підтримки для підлітків (детальніше про такі групи і як до них долучитися можна прочитати тут: https://poruch.me/).

– Обіймайте дитину, якщо вона цього бажає.                                                                                           

Джерело:   https://www.unicef.org/ukraine/stories/when-you-want-to-go-home

 

 

 

Як підтримати підлітка під час війни: поради від психологів ЮНІСЕФ

Отже, під час війни та непростих життєвих ситуацій, які вона провокує, по відношенню до підлітків психологи радять:

Говорити і слухати. А головне чути те, що дитина розповідає: про свої думки, почуття, сприйняття ситуації. Варто пояснити підлітку все, що відбувається, враховуючи його вік і знання.

Дозволити емоціям бути. Психологи радять не приховувати від підлітка свої справжні почуття, бо він все одно здогадається про них і буде відчувати себе обманутим. Тож переживати і плакати перед дитиною старшого віку – абсолютно це нормально. Проте не варто робити це дуже часто, бо така поведінка може спровокувати депресію: як у вас, так і у дитини. Варто дозволити емоціям вийти, а потім спробувати налагодити рутинне життя.

Планувати майбутнє. Не бійтеся разом мріяти та планувати, що будете робити після війни. Такі роздуми та розмови надихають і стабілізують, а також додають впевненості у майбутньому.

Обійматися. Тактильний контакт дуже важливий в умовах невизначеності і стресу, тож частіше обіймайте свою дитину і говоріть їй, що все буде добре.

– Дивитися разом улюблені фільми. Психологи радять обирати життєствердні фільми, які здатні подарувати відчуття надії. Дивіться разом, обійнявшись, а потім обговорюйте побачене. Нагадуйте дитині, що після війни обов’язково знову буде нормальне життя.

Хвалити за досягнення дитини. Зараз для вашого підлітка життєво важливо, щоб його (чи її) хвалили за найменшу дрібничку. Так ви вселяєте підлітку віру у свої сили та демонструєте свою підтримку

Заохочувати спілкуватися з однолітками. Через стрес підліток може стати закритим і не бажати спілкуватися з однолітками. Та це шкідливо для її психіки і розвитку. Для більшості підлітків спілкування з друзями є дуже важливим. Тож варто усіляко сприяти цьому і використовувати будь-який шанс на спілкування дитини з друзями. Оптимально, щоб це було спілкування офлайн, але якщо немає такої можливості, онлайн-спілкування теж буде корисним, не варто йому перешкоджати.

Долучати підлітків до допомоги іншим. Це дуже важливо, щоб дитина відчула свою соціальну значимість. Але робити це треба за умов максимальної безпеки для неї. Можна долучатися до допомоги разом з підлітком, так він відчує вашу підтримку і турботу.

Будьте уважними до змін у поведінці дитини. Одразу звертайтеся до психолога (у сьогоднішніх умовах підійде і онлайн-консультація), якщо побачите у дитини ознаки ступору, апатії, депресії чи посттравматичного розладу.

Джерело: https://1plus1.ua/novyny/ak-pidtrimati-pidlitka-pid-cas-vijni-poradi-vid-psihologiv-unisef

Що варто знати  коли курить підліток? (лютий 2024)

Тютюнова залежність – це вибір, нав’язаний зовнішніми чинниками. Тому відповідальність за такий вибір лежить не лише на тому, хто його робить, а й на державі та частково на оточенні курця. Якщо підліток почав курити, йому потрібна не догана, а допомога. А ви знали що таке …

Цигаркові аналоги
Великий вибір тютюнових продуктів, які маркетологи пропонують як більш безпечний аналог традиційних сигарет. Проте, всі продукти з цього переліку є небезпечними та негативно впливають на здоров’я;

Кальян
Люди, які вживають кальян протягом пів години-години, отримують у десятки разів більше токсичних і канцерогенних речовин, ніж під час куріння сигарет.                       

Електронна сигарета
Результати незалежних міжнародних досліджень свідчать, що курці, які намагаються відмовитися від куріння за допомогою електронних сигарет, мають менші шанси на успіх, у порівнянні з тими, хто ці пристрої не використовує.  Вейп девайси та рідини (добавки до електроних сигарет) часто пов’язують з причинами різних захворювань що призводять до госпіталізації.                                                                                                                       

Технології системи нагрівання тютюну
Це тютюнові вироби у вигляді стіків, які нагадують сигарети без фільтра. Їх використовують у спеціальному пристрої, який дозволяє нагрівати тютюн до певної температури. Температура підібрана так, щоб він не згорав, а тлів. Ця система нова, тому поки немає перевіреної інформації щодо її впливу на здоров’я людини. Проте, оскільки в складі цих засобів є тютюн то вони також викликають залежність.

Поради батькам  “Як допомогти підлітку кинути курити”

–  Не демонструйте агресію стосовно підлітка і його шкідливої залежності, інакше він одразу закриється і матиме спокусу чинити вам наперекір і продовжувати курити.

–  Розкажіть йому про шкоду куріння, яка стосується як звичайних, так і електронних сигарет, вейпів та кальянов. Говоріть не лише про рак чи хронічні захворювання, а й про те, що можна побачити і відчути – жовтуватий наліт на зубах, неприємний запах з роту.

–  Поділіться власним досвідом. Розкажіть, чи пробували курити самі, чи вдалося вам від цього відмовитися і як це було.

–  Розкажіть підлітку про ресурси, які можуть стати помічними в процесі боротьби зі звичкою. Серед них сайт “Я кидаю курити” (Сайт сервісу Центру громадського здоров’я “Я кидаю курити» в межах реалізації Україно-швейцарського проєкту “Діємо для здоров’я” за підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я, Міністерства охорони здоров’я, ГО “Центр громадянського представництва “Життя”” за фінансової підтримки Швейцарського бюро співробітництва в Україні.), де зібрана корисна інформація про відмову від куріння та історії тих, кому це вже вдалося.                                                                                – Запропонуйте разом знайти альтернативу цій залежності. Це може бути нове захоплення, мандрівка абощо. 

–  Запропонуйте підлітку за потреби проконсультуватися з лікарем, аби побачити, чи вплинуло куріння на стан його організму. Окрім цього, сімейні лікарі консультують з питань залежностей і дають вказівки, як їх краще позбуватися.

–  Не намагайтесь обмежити особистий простір підлітка, шукаючи сигарети у його особистих речах чи забороняючи щось. 

–  Спробуйте зробити відверті розмови про здоров’я і тілесність вашою корисною звичкою, взявши яку за правило ви, можливо, мінімізуєте ймовірність набуття підлітком звичок шкідливих.

 

Пам’ятка батькам по виявленню ранніх ознак наркоманії серед підлітків (січень 2025)

Наркоманія – це хвороба, яка виникає у разі систематичного вживання речовин, що включені до списку наркотиків та проявляється у вигляді психічної та фізичної залежності від них. Сьогодні наркоманія молодшає. Тому ця пам’ятка розроблена з метою допомогти батькам зоорієнтуватися у ситуації, зробити крок назустріч дитині, захистити її.

Що необхідно знати дорослим:

  • Не існує ні “важких”, ні “легких” наркотиків.
  • Б ільшість дітей не вживає наркотики, але дитина може зустрітися з ними кожного дня..
  • Діти та підлітки дізнаються про наркотики навіть раніше, ніж Ви на те чекаєте: із засобів масової інформації, від друзів, з Інтернету тощо. Вам треба бути напоготові, щоб попередити лихо.
  • Лише зрозумівши причини та довірливо поговоривши з дитиною, Ви можете вплинути на її рішення не вживати наркотики чи допомогти зупинитися, якщо дізнаєтесь, що вона вже експериментувала з Більшість дітей не вживає наркотики, але дитина може зустрітися з ними кожного наркотиками.
  • Пам’ятайте, якщо ви будете насторожі, то проблему наркотиків можна вирішити.
    Найпоширенішими наркотичними речовинами в Україні є препарати коноплі, конабісу,опію, амфетаміни.
    Ранніми ознаками вживання наркотичних речовин можуть бути наступні зміни у поведінці, характері та фізіології підлітків:
  • Безпідставне зникнення з дому на досить тривалий час.
  • Пропуск занять в коледжі, зниження успішності в навчанні.
  • Різкі зміни у поведінці (агресивність, злобність, неохайність, зміна кола друзів), що не були властивими раніше.
  • Поява відчуженості, брехливість.
  • Виникнення боргів.
  • Зникнення цінних речей та грошей з дому, крадіжки.
  • Втрата зацікавленості до навчання, праці, захоплень, перегляд телепередач.
  • Знаходження у підлітків шприців, голок, гумових джгутів, таблеток, наркотичних речовин.
  • Поява у підлітків хімічних речовин, як: оцет, питна сода, перманганат калію, йод, ацетон …
  • Поява у лексиконі підлітків нових жаргонних слів: баян, машина, колеса, драп, дур, ширка …
  • Наявність у підлітків слідів від ін’єкцій у будь-яку частину тіла.
  • Розлад сну (безсоння або тривалий сон, сон вдень, важке пробудження).
  • Розлад апетиту (різке підвищення апетиту або його відсутність).
  • Коливання розміру зіниць (різке розширення або звуження).
  • Зміна кольору шкіри (різко бліда, сірувата).
    Наявність у підлітків однієї або декількох з цих ознак не дає підстави для ствердження того, що підліток вживає наркотики, однак це повинно спонукати батьків вжити запобіжних заходів.
  • Спостерігайте за дитиною, не демонструючи збільшення уваги.
  • Обговоріть Ваші спостереження з дитиною, але ні в якому разі не кричіть, не погрожуйте, не карайте.
  • Підтримуйте дитину, проявивши повагу та турботу.
  • Не вірте запевненням, що він може вирішити цю проблему самостійно, без спеціальної допомоги.
  • Спробуйте умовити його звернутися до спеціалістів.

 

 

Джерело: http://cpo-mriia.edu.kh.ua/psihologchna_sluzhba/poradi_batjkam/