Цілющі джерела селища Кочеток
На початку ХІХ століття наука, промисловість, землеробство й мистецтво зробили значні відкриття, що сприяли зростанню добробуту та розкривали нові таємниці природи. Попри це, медицина залишалася сферою з багатьма невивченими аспектами, зокрема щодо точного визначення недугів і методів їх лікування. У цей час активно розвивається алопатія, спрямована на створення в організмі протилежних хворобі станів, а поряд із нею поширюється гідропатія – лікування й профілактика за допомогою води та її температурного й механічного впливу на організм.
Кожну весну хворі мешканці нашого краю починали активно займатися своїм здоров’ям. Їхали на курорти або на так звані «води». Хто до кавказьких джерел, кримських грязей, одеських морські хвиль, штучних мінеральних вод чи навіть за кордон, у гідропатичні заклади.
Сьогодні всім відомий водолікувальний курорт Бермінводи, що розташований в 20 км. від Харкова. Але зовсім не він є першим в нашому краї. В музеї історії Чугуєво-Бабчанського лісового фахового коледжу зберігається журнал «Ілюстрація» за 1848р. №42, в якому надрукована стаття про гідропатичний заклад в селищі Кочеток, біля м.Чугуєва.
Засновником цього закладу вважається колезький порадник, освічений і заслужений лікар Єгор Фадейович Слєдзієвський. Після того як він на собі випробував цілющу дію кочетокських джерел, вирішив організувати тут водно-лікувальний курорт. В цьому його підтримав начальник українських військових поселень генерал О. П. Нікітін.
Слєдзієвський Є.Ф., володіючи кількома іноземними мовами, здобув можливість ознайомитися з організацією водолікувальних закладів у Європі, де гідропатія вже посідала вагоме місце в медичній практиці. У 1845 році він майже на рік вирушив у наукову подорож, відвідавши Відень, Берлін і Бреславль (суч.Вроцлав), де спілкувався з провідними фахівцями, переймав їх досвід та поглиблював власні практичні навички. Повернувшись, лікар дійшов висновку, що селище Кочеток має всі природні умови для відкриття водолікувального закладу. Отримавши на це найвищий дозвіл від царя Миколи І, він у 1846 році заснував гідропатичний заклад, де було проведено труби від резервуарів до ванн і душів, облаштовано фонтан для питної води та зведено ротонду. Усе це розташовувалося в мальовничому куточку Кочетка, біля джерела цілющих вод.
Спочатку водолікувальний заклад відвідували переважно мешканці навколишніх поміщицьких маєтків, проте згодом слава про цілющі води Кочетка поширилася далеко за межі краю. До джерела почали приїжджати дворянські родини, чиновники з столиці та інших міст імперії. Лікування нерідко супроводжувалося результатами, які сучасники сприймали як справжні дива: загоювалися давні глибокі виразки, зникав чахотковий кашель, що вважався невиліковним, відновлювалася робота нервової та травної систем, гоїлися золотушні рани, зменшувалися пухлини ніг, відступали ревматизм і подагра. Курс лікування починався 15 березня і закінчувався 15 жовтня. Вартість лікування становила 15 рублів. Такий курорт був в той час єдиним в нашому регіоні.
У селищі Кочеток поряд із цілющими джерелами природа створила винятково сприятливі умови для оздоровлення: з обох боків простягалися хвойні й листяні ліси, повітря яких змішувалося в унікальний лікувальний аромат, а поруч протікала судноплавна річка Донець. Це поєднання робило Кочеток природним курортом для зміцнення тіла й душі. Недаремно лікар і засновник гідропатичного закладу Єгор Фадейович Слєдзієвський наголошував, що немає потреби витрачати великі кошти на лікування за кордоном, коли вдома є Кочеток – місце одночасно корисне, приємне й доступне.
Курорт в Кочетку процвітав, аж до 1862 р. Після закриття військових поселень відбувся спад його діяльності. З 1885р. Кочетокський курорт перейшов у володіння дворянки Марії Зубкової. З роками курорт занепадав, а після революційних подій 1917 р. він взагалі перестав існувати.
Сьогодні в селищі збереглося кілька джерел, однак, на жаль, ні науковці, ні місцева влада за всі ці роки не виявили належної зацікавленості в дослідженні їхніх можливих цілющих властивостей. Попри це, Кочеток назавжди посів своє місце в історії як перший гідропатичний курорт України.
