Минув рік, відколи відійшла у вічність Ольга Миколаївна Зарицька…

Час летить швидко… Іде й освітній процес в коледжі, для якісної організації якого ця людина за своє життя зробила не мало. Але біль важкої втрати не минає…

Ольга Миколаївна була з тих людей, які тихо і щиро змінюють світ навколо себе на краще. Вона вміла бачити в кожному тільки добре, підтримати у важку хвилину, знайти потрібні слова. Вміла дарувати тепло своєї прекрасної душі. Її щиро любили й поважали колеги та студенти за простоту, відкритість, доброту, мудрість і справжність.

Кожен з нас знає, як Ольга Миколаївна завжди думала про інших більше, ніж про себе. Вона не відгороджувалася від чужих проблем і жила турботою про тих, хто її оточував, не чекаючи нічого взамін.

Красива, світла, щира, надзвичайно людяна – назавжди залишиться у нашій пам’яті.

Несправедливо рано обірвався її життєвий шлях… І є ще один біль, який неможливо осягнути – те, як же її не вистачає чоловікові та донькам… Не вистачає її любові, тепла, поради, підтримки. Особливо боляче усвідомлювати, що так і не змогла обійняти свою внучку, яка народилася далеко в Азії. А вона дуже сильно мріяла про це.

Ще Ольга Миколаївна дуже любила квіти. Вони і зараз розцвітають під вікнами її дому та робочого кабінету. Та й, здається, сама була схожа на ту найгарнішу квітку, яка дарувала усмішку, тепло і приємні враження . Тому світло, яке ця прекрасна жінка залишила після себе, не згасне ніколи. Воно житиме у спогадах, у тих її добрих справах.

Завжди згадуємо Ольгу Миколаївну з глибоким сумом та великою вдячністю за те, що вона була в нашому житті і була його теплою світлою частинкою

Царство небесне і вічний спокій її душі.
Щирі співчуття рідним і близьким. Це гіркий біль, який розділяємо всі ми…